М'ясні штурми: як російське командування вважає людей витратним матеріалом

Жетон АБ-170001

Жетон з цим номером отримав Василь Двірник — засуджений казанським судом у 2019 році на 13,5 року за наркоторгівлю. Це перший достовірно встановлений номер у серії жетонів загону «Шторм Z», яку відновили журналісти «Важливих історій» за даними приблизно 6000 повідомлень про розшук зниклих безвісти. Останній відомий номер серії — АБ-204931, у Сергія Селіманова, засудженого за крадіжки, зокрема пограбування пошти. Різниця між номерами та щільність їхнього розподілу (у 85% випадків — не більше 200 номерів поспіль) дали виданню змогу оцінити: з лютого по серпень 2023 року через загони «Шторм Z» пройшли 28,2–29 тисяч ув'язнених, а з урахуванням першої хвилі — ймовірно, понад 30 тисяч.

Це не метафора і не публіцистичне перебільшення. Це те, як виглядає бухгалтерія війни, коли людей справді нумерують. Дмитро Мішарін, позивний «Шумахер», жетон АБ-187334, отримав три роки за крадіжку телевізора, програвача та велосипеда. Артем Васильєв, АБ-203509, — два роки за крадіжку вівці. Їх відправили під Бахмут і Авдіївку не тому, що у в'язниці бракувало місця, а тому, що армії був потрібен витратний матеріал — і держава знайшла його в колоніях.

Арифметика ISW: 1298 життів за квадратний кілометр

Інститут вивчення війни (ISW) на початку липня 2026 року звів темпи російського наступу та втрати в зрозумілу формулу. У червні 2025 року російські війська займали в середньому 16,04 кв. км на добу, втративши за місяць близько 32 680 людей убитими й пораненими — приблизно 68 військовослужбовців за квадратний кілометр. У червні 2026-го темп обвалився до 1,01 кв. км на добу за втрат 39 490 людей — близько 1298 людей за квадратний кілометр. Більш ніж дев'ятнадцятикратне зростання ціни того самого метра землі за рік.

За перше півріччя 2025 року Росія зайняла 2189,87 кв. км, за перше півріччя 2026-го — 622,6 кв. км: падіння на 71,6%. ISW формулює це без манівців — «швидкість захоплення українських територій окупаційними військами за рік впала приблизно у 16 разів». За весь 2025 рік, за оцінкою українського Генштабу, втрати російських військ становили 416 570 людей убитими й пораненими за середнього темпу 13,24 кв. км на добу — близько 78 військових на квадратний кілометр вже тоді. Різні джерела сходяться: людей на одиницю відвойованої території йде дедалі більше, а не менше, попри розмови про «підвищення ефективності».

Від броні до мопеда: як штурмують у 2026-му

Масове поширення дронів змусило російське командування перебудувати саму тактику штурму. Під Покровськом, за описом українських військових та аналітика ISW Мейсона Кларка, штурмові групи скоротилися з 5–7 людей до трьох. Боєць української дронової групи формулює логіку командування прямо: розрахунок на те, що двоє з трійки загинуть, але один все одно дійде до цілі. Замість бронетехніки, яку українські FPV-дрони вибивають майже гарантовано, тепер використовують мотоцикли, мопеди, квадроцикли-баггі та старі пікапи — легкі, дешеві й не шкода втратити.

Російські держЗМІ подають це як військову новацію: «Российская газета» ще у травні 2025 року публікувала розповіді бійців про «тактику штурму на мотоциклах» як про ефективний прийом прориву оборони. Український аналітик зі 129-ї бригади пояснює прозаїчніше: «ми завдаємо ударів дронами, і їм легше пересуватися на легкому транспорті». Сам Кларк формулює інакше: командування «погодилося на дуже повільний темп просування» заради просочування невеликими групами й оточення — не заради швидкого захоплення кварталів.

Результат видно за термінами. Покровськ, до якого російські війська вийшли ще влітку 2024 року, був оголошений повністю зайнятим, за даними українського проєкту DeepState, лише 21 травня 2026-го. За наступні місяці після закріплення в місті російським частинам, за описом «Медузи», вдалося просунутися лише до сусіднього села Грішине — до Добропілля вони так і не дійшли.

Бахмут, Авдіївка, Часів Яр, Покровськ — рахунок містам

Бахмут штурмували з серпня 2022-го по 20 травня 2023 року, коли про взяття міста оголосив засновник ПВК «Вагнер» Євген Пригожин, — близько десяти місяців заради міста без вирішального військового значення. За оцінкою західної розвідки (з посиланням на українські ЗМІ її наводила «Європейська правда»), втрати «вагнерівців» під Бахмутом могли сягати 30 тисяч — загинув приблизно кожен третій, хто штурмував. За даними Білого дому («Голос Америки»), загальні втрати Росії убитими й пораненими за Бахмут становили близько 100 тисяч. Обидві цифри — оцінки названих джерел; жодна з них не отримала незалежного підтвердження.

Авдіївку штурмували з жовтня 2023-го, українські сили оголосили про відхід 17 лютого 2024 року. Російський військовий блогер і сержант 4-ї мотострілецької бригади Андрій Морозов оцінював втрати своїх військ у 16 тисяч людей і понад 300 одиниць бронетехніки — цифра стала приводом для скандалу всередині провоєнної спільноти: телеграм-канал, пов'язуваний із 55-ю мотострілецькою бригадою, запитував «Де ж... панахида за тисячами наших солдатів...», а військкор Юрій Котенок закликав розслідувати дії командування. Українська сторона за тими самими джерелами оцінювала втрати Росії в рази вище — до 47 тисяч.

Часів Яр штурмували з квітня 2024-го — про взяття міста Міноборони РФ оголосило 31 липня 2025 року, за повідомленням Lenta.ru: більше п'ятнадцяти місяців заради одного населеного пункту. Покровськ — з літа 2024-го по травень 2026-го, майже два роки. Прогресія видна і без зведеної цифри втрат по кожному місту: що далі, то довше доводиться штурмувати, і зовсім не швидше падають втрати — за арифметикою ISW, вони зростають.

«Шторм Z» і «Шторм V»: конвеєр із колоній

Восени 2023 року Reuters, опитавши 13 джерел — учасників штурмових загонів та їхніх родичів, — описав загони «Шторм Z» як підрозділи по 100–150 людей, набрані переважно із засуджених. Один боєць розповів агентству, що зі 120 людей його підрозділу під Бахмутом у червні не були вбиті чи поранені лише 15. Сестра одного з мобілізованих сформулювала це без манівців: «зі 120 людей залишилося чоловік 5–8», вони «йшли просто м'ясом». Сам термін «м'ясні штурми» — не журналістська метафора, а слова безпосередніх учасників: боєць Даниїл Туленков в інтерв'ю RTVI казав про власний підрозділ: «з тих, хто приїхав туди зі мною, вижили 40 або навіть 50%».

У бійців «Шторм Z» не було ні статусу військовослужбовця за контрактом, ні гарантій страхових виплат, ні посвідчення ветерана бойових дій — «Важливі історії» описують випадок анонімного «Олександра», 43 років, який залишився на передовій на місяць довше обіцяних шести, отримав поранення і програв суд військкомату, домагаючись федеральної виплати в три мільйони рублів. Проєкт проіснував близько року і був закритий: Readovka пояснює це правовими прогалинами навколо помилування засуджених і невдоволенням усередині самої армії — мобілізовані без перспектив демобілізації болісно сприймали, що колишні ув'язнені отримували умовне звільнення після півроку на фронті. На зміну прийшов «Шторм V»: засуджених більше не зводять в окремі штрафні підрозділи, а розподіляють по звичайних частинах — змінюється статус, але не логіка використання людей як витратного ресурсу.

«Обнулення»: що розповідають самі військові

Восени 2024 року «Медіазона» опублікувала розслідування про серію скарг військових на власних командирів — з прямими цитатами й номерами частин. У 30-му мотострілецькому полку, укомплектованому колишніми ув'язненими, командир, за свідченнями бійців, формулював загрозу буквально: «за невиконання наказу — розстріл». У 7-й гвардійській мотострілецькій бригаді командир з позивним «Сумрак» погрожував бійцю Едуарду Жугіну: «ти все одно завтра підеш, якщо не підеш, я тебе обнулю». У 19-му танковому полку 25-ї армії, за даними видання, сталися позасудові розправи: військовий Едгар Кремер і свідок Олександр Дегтяренко («Моряк») повідомили про загибель трьох співслужбовців з позивними «Елвіс», «Прок» і «Малой» за наказом командира «Піонер». Двоє бійців, які критикували командування, — Дмитро Лисаков («Гудвін») та Сергій Грицай («Ернест») — загинули у вересні, як стверджують їхні співслужбовці в цьому ж розслідуванні.

Окремий випадок — скарги родичів військовослужбовців 272-го полку (в/ч 36694, 47-ма танкова дивізія, селище Муліно Нижегородської області), які виданню «Ехо» розповіли про масові вбивства рядових власними командирами починаючи з 2023 року — за їхньою оцінкою, може йтися приблизно про 300 загиблих, чиї тіла закопували в занедбаних місцях або знищували протитанковими мінами. Рядовий Борис Р., за цими даними, втік із госпіталю після наказу лейтенанта Геннадія Казакова вбити співслужбовця; 18-річний Саїд Муртазалієв з Дагестану зник безвісти після того, як записав відеозвернення про побори в частині. У справі затримані Геннадій Казаков, Павло Гудочкін та Олександр Тонілін — але, як стверджують родичі, випадки загибелі військових за нез'ясованих обставин тривали і в 2025 році. Це твердження сторони — родичів загиблих і співслужбовців; підсумкових судових вироків за більшістю епізодів на момент публікацій не було.

Чому про це не можна писати в Росії

Усе перелічене вище — «Медіазона», Бі-бі-сі, «Важливі історії», ОВД-Інфо — працює не завдяки, а всупереч російському законодавству. «Медіазону» визнано Мін'юстом РФ «іноземним агентом», «Важливі історії» з березня 2022 року включені Генпрокуратурою до реєстру «небажаних організацій», ОВД-Інфо внесено Росфінмоніторингом до переліку організацій, причетних до екстремістської діяльності. Формально за такі публікації можна притягнути за статтею 207.3 КК РФ — «завідомо неправдива інформація» про армію, до 15 років за обтяжливих обставин, — або за статтею 280.3 КК РФ про дискредитацію армії, де після посилення в березні 2023 року верхня межа зросла до 5–7 років.

Саме тому поіменний список «Медіазони» і Бі-бі-сі — станом на 31 липня 2026 року 236 066 підтверджених прізвищ загиблих російських військових — існує не завдяки російським інституціям, а всупереч прямій законодавчій забороні називати речі своїми іменами всередині країни.

Жетони з послідовними номерами. Підвали, про які родичі дізнаються через місяці. Ціна квадратного кілометра, що зросла за рік у дев'ятнадцять разів. Це не збій системи — це і є система: вона рахує не людей, а метри й обмінює одне на інше так буденно, що для цього не потрібно брехати — достатньо мовчати. Мовчати допомагає кримінальний кодекс.