Цифра, за яку саджають: скільки насправді втратила російська армія

Восени 2022-го в Петербурзі людині склали протокол за фотографію. На ній — 23-річний автомеханік Дмитро Сидоров з Бурятії: мобілізований 24 вересня, убитий 4 жовтня. Через кілька місяців, 24 лютого 2023 року, тій самій людині виписали другий протокол — уже за інфографіку «Медіазони», де втрати Росії за дев'ять років війни в Афганістані порівнювалися з втратами лише за перший рік вторгнення в Україну. Стаття та сама — 20.3.3 КпАП, «дискредитація» армії.

Ось у чому суть: за дві картинки з цифрами в Росії можна отримати штраф, а за повторне порушення — кримінальну справу і до п'яти років колонії. При цьому в самої держави жодної цифри немає вже майже чотири роки. Востаннє Міноборони РФ вголос називало число загиблих 21 вересня 2022 року. Назвало і замовкло.

Я пишу це з Одеси, де виття сирени — фоновий шум, а не новина. І мене не дивує, що Кремль ховає мерців: дивує масштаб брехні, яка з цього виросла.

Міноборони РФ рахує по-своєму, і так з 2022 року

21 вересня 2022 року, у день оголошення часткової мобілізації, міністр оборони Сергій Шойгу вийшов в ефір «Росії-24» і сказав: «Втрати становили 5937 осіб». Більше — ні слова, ні цифри, ні за 2023-й, ні за 2024-й, ні за 2025-й. Це офіційний факт: саме таке число прозвучало з вуст міністра — і це останнє число, яке військове відомство РФ взагалі промовляло вголос.

Раніше, у перші місяці повномасштабного вторгнення, прессекретар Кремля Дмитро Пєсков у розмові з іноземними журналістами в загальних словах визнавав, що втрати в Росії є, але конкретних цифр не називав і називати відмовлявся. Відтоді — тиша. Мовчання — це теж позиція: доки немає офіційної цифри, будь-яка інша цифра оголошується «фейком», а той, хто її публікує, — «дискредитатором».

Різниця між офіційною цифрою 2022 року і всіма незалежними оцінками 2026-го — не в рази, а на порядки. Поки Шойгу говорив про шість тисяч, «Медіазона» і Бі-бі-сі вже до липня 2026-го поіменно підтвердили у 40 разів більше загиблих. Російська держава не оновлювала свою цифру жодного разу за 46 місяців війни. Не тому, що нічого оновлювати.

Поіменний список: 236 066 імен

«Медіазона» разом з Російською службою Бі-бі-сі та групою волонтерів з 2022 року збирає не оцінку, а список — з іменами, прізвищами, датами народження і смерті, посиланнями на некрологи, дописи родичів, фотографіями могил і регіональними новинами. Станом на 31 липня 2026 року в цьому списку — 236 066 імен. Кожне ім'я — окрема перевірена смерть, а не статистична одиниця.

Це нижня, доведена межа. Реальне число вище — це визнає й сама редакція, тому що частина смертей ніколи не потрапляє у відкриті джерела: немає некролога, немає допису, немає фото з кладовища. Лише за 2025 рік журналісти підтвердили 49 935 нових смертей, за 2024-й — 83 706, і це число ще переглядається вгору в міру опрацювання затриманих публікацій.

За регіонами лідирують національні республіки та промислова провінція: Башкортостан — 10 293 підтверджених загиблих, Татарстан — 9045, Свердловська область — 7954. У перерахунку на душу населення розрив між республіками і такими містами, як Москва та Петербург, за незалежно непідтвердженими оцінками сягає кількох разів. Офіцерів серед загиблих підтверджено 7,4 тисячі, але їхня частка впала з 10% на початку війни до 2–3% — воюють і гинуть не штабні, а рядові. Підтверджено загибель 15 генералів. А з вересня 2024 року, за даними «Медіазони», найбільшою категорією загиблих стали не мобілізовані і не колишні ув'язнені, а добровольці, які самі підписали контракт — тому що вербування зеків скоротилося, нової хвилі мобілізації не оголошували, а потік контрактників не вичерпався.

Реєстр спадкових справ: 352 000

Список імен — це те, що вдалося знайти. Оцінка, заснована на даних про спадкові справи, — це спроба порахувати те, що знайти не вдалося. 9 травня 2026 року «Медіазона» і «Медуза» опублікували нову методику: вони звіряють зібраний поіменний список (на той момент — 217 808 імен) з знеособленим реєстром спадкових справ, який відкритий публічно, і обчислюють для кожної вікової та соціальної групи ймовірність потрапляння загиблого військового в цей реєстр. Далі — екстраполяція.

Підсумкова оцінка на кінець 2025 року — не менше ніж 352 000 загиблих військовослужбовців-чоловіків віком 18–59 років. З них близько 261 000 — це «звичайні» смерті, пораховані за відпрацьованою за роки методикою. Ще близько 90 000 — нова категорія, введена лише в цьому оновленні: люди, визнані загиблими за рішенням суду без виявленого тіла, або чия смерть зареєстрована із затримкою понад 180 днів — через обмін тілами чи тривалу ідентифікацію. Саме ця категорія пояснює, чому цифра різко зросла без видимих змін на лінії фронту: у січні 2026-го список поповнився одразу на 35 тисяч імен — це не нові смерті, це старі, які нарешті дійшли до реєстру.

Підстава для розрахунку — 86 500 позовів про прискорене вступ у спадщину, поданих у 2024–2025 роках у зв'язку з загибеллю військовослужбовців, з яких не менше ніж 61 800 — унікальні, такі, що не дублюють одна одну, справи. Це не пропагандистська прикидка, а статистична модель з відкритим, перевірюваним джерелом даних. При цьому «Медіазону» російський Мін'юст включив до реєстру «іноземних агентів» ще 29 вересня 2021 року — до початку повномасштабного вторгнення, і цей статус з підрахунком військових втрат напряму не пов'язаний.

Лондон, Гаага і Київ називають різні цифри

27 травня 2026 року на щорічній лекції британської розвідки GCHQ її директорка Енн Кіст-Батлер сказала вголос: з початку повномасштабного вторгнення загинули «майже півмільйона» російських військових. Це перше публічне підтвердження такої оцінки першою особою британської розвідки — раніше подібні цифри звучали лише в кулуарних брифінгах. Методику публічно не розкривають — це оцінка на основі розвідданих, а не відкритий список.

1 липня 2026 року американський центр CSIS (автори — Сет Джонс і Райлі Маккейб) опублікував доповідь «Russian Blood and Treasure»: з лютого 2022-го по червень 2026-го — від 400 до 450 тисяч загиблих і близько 1,4 мільйона втрат загалом, включно з пораненими і зниклими безвісти. У першій половині 2026-го, за розрахунками CSIS, темп втрат сягнув 30–34 тисяч осіб на місяць, а співвідношення втрат Росії до втрат України зросло майже до 8 до 1 — проти 2–3 до 1 у перші роки війни.

Генеральний штаб ЗСУ 11 серпня 2026 року заявив про сукупні втрати особового складу армії РФ у 1 460 390 осіб з початку вторгнення, з них близько 1180 — «за добу». Це найбільша цифра з усіх — але й найбільш методологічно каламутна: українська сторона прямо визнає, що дані незалежно не перевірені в повному обсязі, а сама категорія «втрати» у Генштабу об'єднує убитих, поранених, полонених і дезертирів в одну суму, не поділяючи їх. Порівнювати її напряму з поіменним списком «Медіазони» чи оцінкою CSIS — це як порівнювати рахунок у футболі з рахунком у хокеї.

Чорна скринька Росстату

Поки незалежні журналісти рахують мертвих по крихтах, російська статистика робить рівно протилежне — ховає. У 2025 році Росстат закрив або різко обмежив публікацію даних про смертність, включно зі смертями від ВІЛ та онкології, про народжуваність, шлюби і розлучення, міграцію та інвалідність. Останнє оновлення даних про природний приріст і убуток населення датоване березнем 2025-го. З жовтня 2024-го припинено публікацію щомісячної статистики міграції. До червня–липня 2025-го з повного набору демографічних показників за 2024 рік Росстат оновив лише п'ять.

Офіційного пояснення влада не дала — жодного разу. Але те небагато, що просочилося, говорить саме за себе: сумарний коефіцієнт народжуваності впав до 1,4 дитини на жінку — майже вдвічі нижче рівня простого відтворення населення у 2,1. Від онкології у 2023 році — за останніми доступними даними — померли 284 тисячі людей. Число тих, хто живе з ВІЛ, за різними відомствами розходиться вдвічі — 1,2 мільйона за даними Роспоживнагляду проти 863 тисяч за даними Мінздраву, і це розходження саме собою є діагнозом стану державної статистики.

Демографічна яма — це не метафора і не оцінка окремого автора, а зв'язка фактів: надлишкова смертність чоловіків працездатного віку, обвал народжуваності, засекречена міграція. Військові втрати — лише один шар цієї ями, але саме той шар, про який державі не можна говорити прямо, тому вона закриває заразом і все, що стоїть поруч на графіку.

Стаття за правду

Ось і весь фокус: якщо в держави немає своєї цифри, чужа цифра оголошується злочином. Стаття 20.3.3 КпАП РФ — штраф від 30 до 50 тисяч рублів для громадянина за першу «дискредитуючу» дію. За 2022 рік до судів надійшло 5560 таких адміністративних справ, за 2023-й — ще 2950, підрахували в ОВД-Інфо. Паралельно за 2022–2023 роки за статтями про «фейки» про армію фігурантами кримінального переслідування проходили 288 осіб — це дані про порушені справи, а не про обвинувальні вироки.

Якщо людину вже притягували адміністративно і вирок набрав чинності, а вона повторила подібне протягом року — це вже стаття 280.3 КК РФ, до п'яти років колонії. Частина друга тієї самої статті — до семи років, і її можна застосувати одразу, без попереднього штрафу, якщо «дискредитація» спричинила тяжкі наслідки, включно зі смертю через необережність. Формулювання настільки гумові, що під них підпадає і репост інфографіки про втрати, і фотографія загиблого мобілізованого з підписом із двох речень — саме за це, нагадаю, петербуржця притягли двічі за п'ять місяців.

Сенс конструкції простий і цинічний: держава, яка сама не публікує цифру втрат з вересня 2022 року, юридично забороняє публікувати будь-яку іншу цифру як «недостовірну». Правду не спростовують — її кримінально переслідують. І це не збій системи. Це і є система: чим більше мовчить Міноборони, тим більше роботи в судів за статтею 20.3.3.

Триста п'ятдесят дві тисячі — за однією методикою. Майже півмільйона — за іншою. Півтора мільйона — за третьою, якщо рахувати поранених разом з убитими. Розкид цифр — не ознака того, що правди не існує. Це ознака того, що правду рахують усі, крім тих, хто зобов'язаний був порахувати її першим. Держава, яка відправила людей помирати, відмовилася їх перерахувати. Натомість вона рахує статті КпАП на тих, хто спробував зробити цю роботу за неї — безкоштовно, поіменно, із зазначенням джерела. Дмитро Сидоров з Бурятії прожив після мобілізації десять днів. Людина, яка написала про це в мережі, досі в базі як «дискредитатор». Ось і вся різниця між тим, хто помер за цифру, і тим, хто сів за неї.