Війна приїхала додому: НПЗ у вогні, а бензин — за талонами

Омський НПЗ — це не Ростов і не Бєлгород, це дві з половиною тисячі кілометрів від українського кордону, глибокий Сибір, де в Кремлі десятиліттями вважали, що війни не буває. Близько 6–7 липня 2026 року туди долетів український дрон і підпалив найбільший нафтопереробний завод країни. WSJ пише: дальність українських ударних безпілотників зросла приблизно з 1600 до майже 2400 км бойового радіуса, за заявленої технічної межі апаратів — 3400 км. Це означає, що ховатися більше немає де — ні за Уралом, ні на Ямалі.

Я пишу це з Одеси, де сирена — частина погоди, а не новина. Але те, що відбувається зараз у глибині Росії — це вже не «спецоперація» відгукнулася сусідам. Це війна приїхала додому до тих, хто її почав: у вигляді черг на заправках, дизелю по 100 тисяч рублів за тонну і статистики, яку уряд перестав публікувати, бо цифри стали непристойними.

Далекобійна кампанія по нафтогазовій галузі — найрезультативніша нефронтова операція України за всю війну. І вона не закінчується — вона входить у другу хвилю.

Дев'ятнадцять цілей у липні

За даними Bloomberg, з посиланням на аналітику EA Analytics, у липні 2026 року переробка нафти в Росії впала до 3,6 млн барелів на добу — це на третину нижче сезонної норми і найнижчий показник з травня 2002 року, тобто за 24 роки. Для порівняння: у той самий період 2020–2025 років Росія переробляла в середньому 5,3–5,6 млн барелів на добу. Лише за липень по нафтовій інфраструктурі країни завдано 30 ударів: 18 — безпосередньо по НПЗ, ще п'ять — по великих танкерах, п'ять — по портових об'єктах і два — по трубопроводах.

Список постраждалих заводів, який у червні 2026 року склала «Медуза», виглядає як перекличка всієї галузі: Кіришинафтооргсинтез (Ленінградська область, найбільший НПЗ європейської частини Росії, зупинений після удару 5 травня), Рязанський НПЗ, Волгограднафтопереробка, Нижегороднафтооргсинтез, Пермьнафтооргсинтез, Московський НПЗ, Туапсинський НПЗ, Ярославнафтооргсинтез, «Танеко» в Татарстані та Омський. Усі десять найбільших заводів країни отримали щонайменше одне влучання. Reuters окремо повідомляв про зупинку Куйбишевського НПЗ після атаки дронів. Вісім із десяти найбільших НПЗ Росії опинилися під ударом лише протягом травня — писав портал StopCor з посиланням на галузеві дані.

Талони, черги та заборона на експорт

Офіційної статистики про те, наскільки впало виробництво бензину, тепер майже немає — але до того, як дані закрили, цифри встигли просочитися: за оцінкою, яку наводить WSJ, виробництво бензину в Росії скоротилося щонайменше на 25% рік до року. Підсумок — дефіцит у понад 40 регіонах, писала The Moscow Times наприкінці червня.

Уряд запровадив заборону на експорт бензину ще на початку квітня 2026 року — спершу до 31 липня. Віцепрем'єр Олександр Новак 25 липня оголосив про продовження: «Щодо заборони експорту бензину ми також ухвалили рішення на штабі продовжити її і для виробників, і для невиробників. Тобто вона буде продовжена до кінця року» — повідомляло Радіо Свобода з посиланням на «Інтерфакс». Заборону на експорт дизелю обіцяють зняти «в міру відновлення ринку» — інакше заводам, які працюють з перебоями, буде нікуди діти надлишки того палива, яке все ж вдається випустити.

На землі це виглядає так. Портал 74.ru на початку серпня фіксував: у деяких регіонах дизель продавався по 90–100 тисяч рублів за тонну, при цьому на ринку з'явилися пропозиції по 65–70 тисяч з Туркменістану — імпорт для країни, яка десятиліттями була нафтовою наддержавою. До початку серпня гостра фаза в Москві та центральній Росії, за оцінкою видання, минула, у Петербурзі та Ленобласті черг «по суті немає» — а от південь країни другий тиждень поспіль заводи забезпечити не могли.

Балтика горить: порти та тіньовий флот

Ставка на удари змістилася із заводів на логістику — туди, де нафта вантажиться на експорт. Наприкінці березня 2026 року українські дрони тричі за п'ять днів дістали Усть-Лугу та Приморськ на Балтиці — 22–23, 24–25 та 26–27 березня. За даними на 25 березня, пошкоджено три нафтові танкери, п'ять резервуарів з паливом, три причали виведено з ладу, зачеплено й установки НОВАТЕКу — повідомляв Euromaidan Press. Обидва порти разом у звичайному режимі обробляють близько 2 млн барелів нафти на добу на експорт. Reuters за підсумками цієї серії ударів оцінював: щонайменше 40% експортних потужностей Росії з нафти на той момент не функціонували — найважчий збій за всю історію пострадянської нафтогазової галузі.

Видання bne IntelliNews оцінило прямі втрати Росії від тижневої серії атак на Усть-Лугу та Приморськ більш ніж у 1 млрд доларів експортної виручки — причому обидва порти, за даними видання, опустилися до найнижчих обсягів перевалки з довоєнного часу.

Окрема лінія удару — «тіньовий флот»: танкери без прозорого страхування та прапора, які Росія використовує в обхід санкційної стелі цін. У листопаді 2025-го українські морські дрони атакували два танкери цього флоту в Чорному морі; пізніше удар було завдано й по танкеру в Середземному морі. Логіка проста: якщо не можна розбомбити кожну цистерну, треба зробити так, щоб її страхувати й ремонтувати стало дорожче, ніж возити.

Небо закрите: план «Килим» і колапс розкладів

Побічний, але вкрай помітний ефект кампанії — колапс цивільної авіації. Видання «Вот так», яке підрахувало дані Росавіації, зафіксувало: з 1 січня по 19 червня 2026 року план «Килим» — тимчасове закриття повітряного простору аеропортів за загрози БпЛА — вводився в московському авіавузлі щонайменше 214 разів: 23 у січні, 15 у лютому, 43 у березні, 13 у квітні, 67 у травні та 53 — за перші дев'ятнадцять днів червня. З 8 по 19 червня обмеження стали щоденними, писала «Медуза». Закривали Шереметьєво, Домодєдово, Внуково, Жуковський — по черзі і одночасно.

«Коммерсантъ», з посиланням на дані «АльфаСтрахования» (відстежує 97% пасажиропотоку російських та іноземних авіакомпаній у країні), повідомляв: за перші п'ять місяців 2026 року кількість скасованих рейсів зросла в 4,3 раза, а скасування слідом за затримками — більш ніж утричі. Затримки від години зросли в 1,9 раза (48,6 тис. рейсів), від двох годин — удвічі, від трьох — у 2,3 раза, від чотирьох і більше — у 2,4 раза. Страхові виплати за скасованими рейсами підскочили на 360%. Мінтранс, утім, стверджує, що додаткові витрати перевізників не перевищують 1% — це вже не стільки статистика, скільки заява сторони, якій невигідно визнавати масштаб проблеми.

Росстат мовчить, страховики рахують

Коли цифри стали занадто негарними, їх просто перестали публікувати. Наприкінці червня 2026 року уряд Росії виключив із федерального плану статистичних робіт щотижневий звіт Росстату про зміну цін на бензин і дизель — писала російська служба The Moscow Times. Звіт виходив по середах майже без перебоїв; останній, за 16–22 червня, зафіксував тижневий стрибок цін на бензин на 3% — рекорд за 20 років спостережень. Після цього звіту — тиша. Meduza з посиланням на The Bell писала про засекречення даних про ціни на бензин; у самому Росстаті це формально заперечували, але щотижнева зведення так і не повернулася.

Паралельно рахують гроші страховики — і теж не афішують охоче. Галузевий портал Neftegaz.ru повідомляв про зростання тарифів на страхування НПЗ від ризиків атак БпЛА: частину об'єктів паливної інфраструктури взагалі стало складно застрахувати на ринкових умовах, а премії з промислових ризиків, пов'язаних з ударами дронів, страховики переглядають у бік різкого подорожчання — за даними видання «Експерт», компанії готуються до подальшого посилення тарифів через зростання збитків. Це той випадок, коли за закритим рядком статистики стоїть цілком відкритий ринок: страховий поліс на НПЗ у прифронтовій логіці — це вже не формальність, а ставка на те, чи доживе актив до кінця кварталу.

Сила Сибіру: труба, яку не чіпають

І ось тут — контраст, який б'є боляче, ніж будь-яка цифра про дефіцит. Поки горять заводи, що обслуговують внутрішній ринок і західний експорт, східна труба — газопровід «Сила Сибіру», який качає газ у Китай, — працює без збоїв і ставить рекорди. За даними галузевого порталу NANGS, «Газпром» у 2026 році тричі оновлював історичний максимум добової прокачки газу в Китай — 10 і 12 січня, потім 25 липня. Взимку 2025–2026 років прокачка трубою, за повідомленнями профільних видань, перевищувала проєктну потужність. Річний обсяг постачань до Китаю за підсумками 2025 року становив 38,8 млрд кубометрів, і в 2026-му в «Газпромі» розраховують на подальше зростання.

Це не збіг географії і не везіння. Східний напрямок — поза досяжністю українських дронів і поза залежністю від західних санкцій одночасно, тому саме туди витікає те, що не може витекти через Балтику чи Чорне море. Поки уряд ховає статистику з бензинових цін усередині країни, він із гордістю публікує рекорди поставок до Китаю. Це і є відповідь на запитання, чиї інтереси захищає система в першу чергу, коли одночасно неможливо захистити і трубу на схід, і заправки всередині країни, і Байкал від нафтових плям, і небо над Москвою.

Підсумок простий і неприємний особисто для тих, хто це почав. Усі десять найбільших НПЗ країни отримали удар. Переробка — на дні за 24 роки. Бензин — за талонами і втридорога, а дані про це — під грифом. Небо над столицею закривається майже щодня, а страховики вже вважають війну постійною статтею витрат, а не форс-мажором. Усе це — не абстрактна «санкційна втома», а прямий наслідок рішень конкретних людей у Кремлі, які у 2022-му вирішили, що бити по чужих містах можна безкарно. Виявилося — не можна. Вогонь просто навчився літати в обидва боки.