Флот, який вигнали з моря: як країна без флоту розгромила Чорноморський

Ніч на 12 серпня 2026 року. Новоросійськ — місто, куди Чорноморський флот ховався від війни, — горить. За даними телеграм-каналу «Кримський вітер», удар припав одразу по двох цілях: нафтовому терміналу «Шесхаріс» і військовій гавані, де стоять кораблі та підводні човни флоту. Загинули щонайменше двоє людей, одна з них — дитина, поранені понад десяток. Міноборони РФ відзвітувало про «502 збитих безпілотники» і не сказало жодного слова про те, що горіло в самій гавані.

Три з половиною роки тому в цієї війни на морі був один полюс: величезний флот імперії та країна, яка не мала військового флоту взагалі, — Київ після 2014-го фактично втратив його в Криму. Жодних есмінців, жодних фрегатів, жодних ракетних кораблів. Були розвідка, інженери та впертість.

Сьогодні російський флот ховається в Новоросійську, командувачів міняють як рукавички, штаб у Севастополі відновленню не підлягав ще у 2023-му, а частина кораблів взагалі боїться виходити в море. Це не метафора — це те, що визнають уже і російські воєнкори, і західні розвідслужби.

Список того, що залишилося на дні

Почнімо з того, що підтверджено, а не з того, що красиво звучить.

Крейсер «Москва» — флагман флоту, затонув 14 квітня 2022 року після влучання ракет «Нептун»; загинули, за різними даними, від 1 до понад 20 моряків — Міноборони РФ визнало лише одну смерть.

ВДК «Новочеркаськ» — знищений у порту Феодосії 26 грудня 2023 року ракетним ударом; Повітряні сили ЗСУ заявили про використання крилатих ракет.

ВДК «Цезар Куников» — потоплений у ніч на 14 лютого 2024 року біля окупованої Алупки. За даними ГУР, корабель уразили п'ять морських дронів Magura V5; він нібито віз боєприпаси з Новоросійська до Севастополя.

Патрульний корабель «Сергій Котов» — потоплений 5 березня 2024 року; ГУР України взяло на себе відповідальність, знову назвавши знаряддям удару морські дрони.

Підводний човен Б-237 «Ростов-на-Дону» — вперше серйозно постраждав 13 вересня 2023 року: удар (за даними ЗМІ, Storm Shadow) припав по ньому прямо в сухому доку. Ніч на 2 серпня 2024-го — вже повторний удар, цього разу в Севастополі. Генштаб ЗСУ заявив про потоплення, «Кримський вітер» — лише про серйозні пошкодження. Незалежного підтвердження загибелі немає — статус «потоплений» залишається твердженням однієї сторони, не фактом.

Буксир «Сатурн» — знищений 6 червня 2024 року біля берегів Криму морськими дронами; факт підтвердило ГУР МО України.

Список неповний: за даними української «Вікіпедії втрат», йдеться «щонайменше про 35 військових кораблів» з початку вторгнення.

Третина, чверть чи три чверті — кому вірити

Тут цифри розходяться, і це важливо показувати чесно, а не обирати красиву.

Офіційний представник ВМС України Дмитро Плетенчук ще 27 березня 2024 року заявив агентству AP: за два з лишком роки Україна потопила або вивела з ладу третину всіх російських військових кораблів у Чорному морі. З приблизно дюжини ракетоносних кораблів на той момент було потоплено лише два — тобто бойове ядро флоту втрачало чисельність повільніше, ніж допоміжний склад.

Український військовий експерт Павло Лакійчук (інтерв'ю «Новій газеті Європа», квітень 2024-го) вважає підрахунок за одиницями таким, що вводить в оману: він оцінює втрату боєздатності флоту в діапазоні 65–75%, виходячи з того, що флот на початок 2022 року налічував 286 одиниць, включно з допоміжними суднами, і втратив здатність виконувати і десантні, і блокадні, і ударні завдання.

Доповідь Фонду Карнегі (квітень 2026 року) дає розкид від 25% до 75% втрачених бойових можливостей — залежно від методики. Вона ж фіксує: зона морського контролю Росії в Чорному морі стиснулася з 90% акваторії до приблизно чверті.

National Security Journal навесні 2026-го оцінив кількість втрачених одиниць у 24–29 кораблів — це ті самі «30% флоту», про які написали десятки видань з посиланням на американський журнал. Розкид від «третини» до «трьох чвертей» — це різні методики підрахунку, а не плутанина. Але жодна з цифр не йде вниз.

Дрон дорожчий за есмінець

У цієї історії є герой, і це не адмірал, а човен розміром з гідроцикл.

Морський дрон Magura V5, розробка Групи 13 при ГУР Міноборони України, став, за даними розвідки, першим у світі безпілотним апаратом, який потопив бойовий військовий корабель. За заявою ГУР від 28 грудня 2024 року, Magura V5 на той момент знищив або пошкодив 15 кораблів і суден противника — включно зі згаданим «Цезарем Куниковим». Пізніше ці ж дрони, за українськими даними, почали полювання на гелікоптери Мі-8 над морем — тобто перетворилися на платформу ППО, а не лише на морську торпеду.

Sea Baby, дітище СБУ, — апарат іншого класу: 5,5–6 метрів завдовжки, до 850 кг вибухівки, швидкість до 90 км/год, дальність до тисячі кілометрів. Кар'єру розпочав у серпні 2023-го з ударів по десантному кораблю «Оленегорський гірник» і танкеру «Сиг» біля Керченської протоки, потім бив по корвету «Самум» і патрульному «Павлу Державіну» в Севастополі. До осені 2025-го перейшов до мінних постановок, а 28–29 листопада 2025 року атакував танкери «тіньового флоту» «Kairos» та «Virat» — удари змістилися з військових цілей на економіку нафтового експорту.

Паралельно ГУР методично вибивало ППО Криму — за даними «Крим.Реалії», лише за 2025 рік: у березні уражено 12 РЛС і три «Панцирі-С1» на суму близько 300 млн доларів, 27 червня — комплекс С-400, 1 липня — позиції в Саках зі збитками понад 80 млн доларів, 7 серпня — унікальна РЛС «Єнісей» для найновіших С-500. Без радарів флот сліпне раніше, ніж тоне.

Втеча до Новоросійська, де теж боляче

Формально головна база Чорноморського флоту — Севастополь. Фактично з осені 2023 року основна частина боєздатних кораблів стоїть у Новоросійську: журналісти Euronews фіксували перекидання ще в жовтні того року, супутникові знімки focus.ua показували те саме місяцями пізніше.

Влітку 2026-го процес дійшов до штабних структур. За даними партизанського руху «АТЕШ» (14 червня 2026 року, з посиланням на джерела в командуванні), штаб флоту опрацьовує плани перенесення органів управління, що залишилися, з окупованого Севастополя до Новоросійська; частина офіцерів, не чекаючи наказу, вже вивозить родини. «АТЕШ» описує настрої в командуванні як «пригнічені» та пов'язує переїзд з ударами по Криму й деградацією логістики.

Проблема в тому, що Новоросійськ давно не тиха гавань. Фрегат «Адмірал Макаров» отримав влучання там-таки у квітні, а в порту гримів вибух безекіпажного катера поряд із підводним човном класу «Варшав'янка». (Для порівняння: 3 червня 2026 року серйозно пошкоджено в сухому доку корвет «Бойкий» — але це Кронштадт і Балтійський флот, а не Новоросійськ.) І ось 11–12 серпня 2026-го — свіжий, ще димний удар по військовій гавані та нафтотерміналу «Шесхаріс» із жертвами серед мирних жителів. Другий рік поспіль у Росії скасовують парад з нагоди Дня ВМФ: 27 липня 2026 року Путін замість параду з'їздив до петербурзького Адміралтейства відзначати 330-річчя флоту — без кораблів на рейді.

Адмірали на виліт

Першим за провали на морі поплатився віцеадмірал Ігор Осипов — його зняли після загибелі «Москви» у 2022-му. Далі був Віктор Соколов.

22 вересня 2023 року ракетний удар — за даними ЗМІ, британськими Storm Shadow — припав по штабу флоту в Севастополі під час наради керівництва. Сили спецоперацій України заявили про ліквідацію 34 офіцерів, включно з Соколовим; будівля, за їхніми словами, «відновленню не підлягає». Через кілька днів російські джерела показали адмірала живим у Шойгу — заява про «ліквідацію» не витримала перевірки часом. Але хребет штабу було зламано: 62 людини загинули під час удару по кораблях у Корабельній бухті в той самий період, понад сотню поранено.

Соколова все одно прибрали — але не одразу, а 15 лютого 2024 року, після загибелі «Цезаря Куникова». Його змінив власний начальник штабу, віцеадмірал Сергій Пінчук, чиє призначення до весни 2024-го закріпив офіційний указ. За даними довідника kchf.ru, Пінчук командує флотом і зараз, у серпні 2026-го, — четвертий рік поспіль флот шукає винного серед своїх адміралів, а не серед причин поразки.

Коридор, який прорубали без дозволу

Влітку 2023 року Росія вийшла із зернової угоди й обіцяла топити будь-який корабель, що йде до українських портів без її дозволу. Україна, яка не мала жодного військового корабля більшого за катер, відповіла не флотом, а страховкою і нахабством: восени 2023-го запустила власний морський коридор уздовж своїх територіальних вод і румунського узбережжя, прикриваючи його береговими ракетами й тими самими дронами, що топили ВДК.

Результат станом на червень 2026 року: понад 7800 суден, близько 200 мільйонів тонн вантажів з 2023-го, завантаженість портів повернулася до 75% довоєнного рівня. Цифра зі звіту Зеленського в лютому 2025-го — «100 мільйонів тонн за півтора року» — за наступний рік подвоїлася.

А потім, буквально на очах, — обвал. 22 липня 2026 року порти Одеси, Південного та Чорноморська, на які припадало до 90% агроекспорту країни, перестали приймати іноземні судна: лише за перші два тижні липня — 23 удари по портовій інфраструктурі та атаки на 17 цивільних суден. Турецький сухогруз «Golden Leo» з кукурудзою отримав два прямі влучання й затонув біля одеського берега 26 липня. Страховики призупинили військові поліси, Maersk і CMA CGM згорнули заходи; 22 липня в порти не зайшло жодного судна. За перші 12 днів серпня вивезено лише 351 тисячу тонн зерна — помітно менше за показники роком раніше; експорт пшениці просів майже на 77% рік до року. Мінагрополітики України зрізало прогноз сезону 2026/27 з 43 до 38–40 млн тонн, втрати оцінюють у 500 млн – 1,5 млрд доларів щомісяця.

Що це означає

Ось парадокс, який варто записати великими літерами: країна без жодного крейсера відігнала флот імперії від власних берегів на п'ятсот кілометрів — і все одно дістає його в Новоросійську. Але та сама країна, вибивши чужий флот зі свого моря, влітку 2026-го на кілька тижнів залишилася без власного морського експорту — бо ракети й дрони б'ють по портах з обох боків однаково методично.

Чорноморський флот більше не володар моря — він утікач, який міняє адміралів швидше, ніж причали, і ховається в гавані, яку теж палять. Але перемога над флотом імперії не скасовує того, що зерно гниє в елеваторах Одеси, а страховики не хочуть чути слово «Чорне море». Розгромлений флот — це не кінець історії. Це просто дорожча декорація для тієї самої війни на виснаження, де рахують не лише потоплені кораблі, а й тонни, які не доїхали.