Діра замість подушки: чим Кремль платить за війну у 2026 році

Квітень 2026-го. У звіті, який цитує The Moscow Times із посиланням на дані Мінфіну, — суха бухгалтерська строка: у ліквідній частині Фонду національного добробуту (ФНД) залишилося близько 4 трлн рублів, або $52,8 млрд. І другий рядок, куди важливіший за перший: у січні та лютому Мінфін продавав із цієї подушки приблизно по 200 млрд рублів на місяць. Аналітики порахували на калькуляторі, а не на кавовій гущі: за такого темпу резерв обнулиться менш ніж за рік.

Це і є головний факт війни у 2026 році, який не показують федеральні канали. Подушка, яку Кремль накопичував із нафтових доходів двадцять років, щоб було чим заткнути діру в бюджеті, — сама перетворилася на діру. Гроші з неї не відкладають, а спалюють: на виплати родинам загиблих, на підписні бонуси контрактникам, на кредити банкам, які більше ніхто не хоче купувати за розумною ціною.

Я пишу це з Одеси, де бюджет російського Мінфіну відчувається не цифрами в трильйонах рублів, а кількістю «Шахедів» у небі. Але саме цифри Мінфіну, ЦБ РФ, Reuters і Bloomberg показують те, що в Москві намагаються не промовляти вголос: грошей на війну і на все інше одночасно вже не вистачає. І цю проблему вирішують не скороченням війни, а скороченням «іншого» — і кишень власних громадян.

Подушка, яку розпороли

Фонд національного добробуту (ФНД) — це резерв, який російська держава накопичувала з нафтових надприбутків на випадок кризи. До 2026 року криза настала, і виявилося, що резерву вистачає ненадовго. За даними Мінфіну, які наводить The Moscow Times, у квітні 2026-го ліквідна частина ФНД — те, що реально можна витратити, а не паперові частки в «Аерофлоті» чи РЖД, — оцінювалася приблизно в 4 трлн рублів.

Механізм влаштований так: коли ціна нафти Urals падає нижче порогу, закладеного в бюджетне правило — наразі це $59 за барель, — Мінфін продає валюту і золото з ФНД, щоб закрити нестачу. У січні та лютому 2026-го, коли Urals торгувалася в районі $40–45 за барель, продажі з фонду йшли темпом близько 200 млрд рублів на місяць. Наприкінці лютого міністр фінансів Антон Силуанов пообіцяв, що «нові параметри правила буде оголошено протягом кількох тижнів», — цитата, яку наводить Reuters. Формулювання чиновника, а не факт: по суті це означало, що старих параметрів бюджет уже не витримує.

Квітневий стрибок нафтових цін — Urals майже до $100, за даними The Moscow Times, на тлі блокади Ормузької протоки Іраном — тимчасово зняв гостроту: ЦБ відновив закупівлі валюти в резерви. Але це разова перепочинка, а не рішення: щойно ціни відкотилися назад, відкотилася й перепочинка. Подушка, яку розпорюють швидше, ніж набивають, — це вже не подушка, а діра з наволочкою.

Діра ширша за план

Офіційний план на 2026 рік, затверджений у бюджетному законі, — дефіцит федерального бюджету в 3,8 трлн рублів, або 1,6% ВВП. Реальність розійшлася з планом уже в січні. За даними Мінфіну, дефіцит першого кварталу становив 4,6 трлн рублів — більше, ніж увесь річний ліміт на дванадцять місяців. До кінця квітня діра зросла до 5,8–6 трлн рублів, удвічі більше за показник річної давності. До середини року, за даними The Moscow Times, дефіцит першого півріччя майже сягнув 6 трлн рублів ($77,4 млрд).

Для порівняння: увесь 2025 рік Росія закрила з дефіцитом у 5,6–5,7 трлн рублів — тоді як спочатку планувався дефіцит лише в 1,2 трлн. Тобто вже другий рік поспіль уряд промахується повз власний прогноз у рази, а не на відсотки.

Далі — гірше. У першому кварталі доходи бюджету впали на 8,2%, до 8,3 трлн рублів, тоді як видатки зросли на 17%, до 12,9 трлн. Гроші йдуть удвічі швидше, ніж надходять. Центробанк — не опозиційний аналітик, а регулятор самого Кремля — у липні дав прогноз за підсумками року: дефіцит у 8,2 трлн рублів, як повідомляє The Moscow Times, — більш ніж удвічі вищий за початковий план. Заступниця міністра фінансів Ірина Окладникова у червні заявила: «Ми не вважаємо, що в нас бюджетна криза. Бюджет виконується за графіком» — пряма цитата чиновниці, позиція сторони, а не факт: власні цифри її ж відомства свідчать про протилежне.

Труба, яка усохла

Головне джерело просілих доходів — нафта і газ. За даними Мінфіну, за січень–лютий 2026-го нафтогазові надходження впали на 47% рік до року, до 826 млрд рублів сумарно. У березні ця тенденція трохи пом'якшилася на тлі цінового сплеску, але за перший квартал загалом нафтогазові доходи все одно обвалилися на 45%, до 1,4 трлн рублів. За січень–квітень — 2,3 трлн рублів, спад на 38,3% рік до року і лише близько чверті від річної цілі в 8,92 трлн рублів.

Причина не лише в ціні, а й у санкціях проти конкретних компаній. 28 жовтня 2025 року США — вперше за Трампа — запровадили санкції проти «Роснафти» (5,2 млн барелів на добу, близько 40% усього російського видобутку) та «Лукойла» (1,6 млн барелів на добу); набули чинності 21 листопада. Bloomberg того ж дня зафіксував обвал премії на далекосхідну нафту ESPO: із премії понад $1 до Brent — до дисконту близько $0,5 за барель. «Лукойл» після санкцій оголосив форс-мажор в Іраку, заявив про збиток у $12 млрд за підсумками 2025 року та списав закордонні активи на $20,2 млрд — за звітністю компанії, яку переказує The Moscow Times.

Далі додався Іран: у березні 2026-го Тегеран заблокував Ормузьку протоку (близько 20% світової нафти) — Urals короткочасно злетіла до $120 за барель, а Трамп видав тимчасову ліцензію на закупівлю російської нафти. До червня, коли протоку розблокували, а ліцензію не продовжили втретє, Urals обвалилася назад — нижче $65. Гойдалка на нафтовому ринку для бюджету — це різниця між «протримаємось» і «спалюємо ФНД».

Позичити нема в кого

Коли нафта недогодовує бюджет, а резерв тане, залишається один інструмент — позичати. І тут у Мінфіну буквально не купують борг. За даними The Moscow Times, у липні 2026-го ринок державних облігацій (ОФЗ) посипався: індекс RGBI — барометр ціни російського держборгу — впав із 119 до 110 пунктів, мінімум року. Дохідність довгих ОФЗ піднялася вище 16,5% річних — тоді як ключову ставку ЦБ уже знижено до 14%. Розрив означає одне: інвестори вимагають величезну премію за ризик.

Аукціони один за одним почали зриватися. 24 червня аукціон скасували. 1 липня із запланованих 110 млрд рублів продали лише 10,3 млрд. 8 і 15 липня — знову скасування, «через відсутність прийнятних пропозицій». 21 липня Мінфін оголосив про безстрокове призупинення щотижневих аукціонів ОФЗ — безпрецедентний крок. Із плану в 1,5 трлн рублів на третій квартал фактично залучили чистими лічені 8,8 млрд — менше відсотка від цілі.

Далі пішли обхідні маневри. 25 липня, як повідомляє The Moscow Times, уряд переключився на держбанки: розмістив два нові випуски ОФЗ на 500 млрд і 1 трлн рублів із погашенням у 2037 та 2042 роках — папери для внутрішнього ринку, де покупець передбачуваний і від нього не втечеш. За оцінкою економіста, яку наводить видання, до кінця року потрібно донабрати ще 2–3 трлн рублів, щоб закрити перевитрату військового бюджету в 4–5 трлн.

Платять усі, крім генералів

Поки Мінфін шукає, у кого позичити, рахунок за війну виставляють усередині країни. З січня 2026 року базова ставка ПДВ зросла з 20% до 22% — цю цифру підтверджує публікація The Moscow Times про реформу. З-під удару вивели харчову промисловість — Держдума 14 квітня ухвалила тимчасове звільнення від ПДВ для продуктового сектору до кінця 2026 року, — але для більшості товарів це пряме зростання ціни для покупця, а не для оборонного заводу.

При цьому «недоторканними пріоритетами» бюджету, за формулюванням The Moscow Times, залишаються оборона і соціальні зобов'язання: під ніж іде все інше, економісти оцінюють необхідну економію в 300–700 млрд рублів. Масштаб оборонної статті видно з розрахунку Reuters: у 2025 році видатки на національну оборону планувалися в 13,5 трлн рублів, а сумарно оборона й безпека — близько 40% усіх держвидатків, 41,5 трлн. Reuters прямо вказує: цифра не включає витрати за статтею «внутрішня безпека» і повністю засекречені статті. Скільки саме приховано — за визначенням невідомо; це структурна особливість бюджету, а не забутий факт: [НЕ ПЕРЕВІРЕНО: точна частка засекречених видатків у бюджеті саме 2026 року — відкритих джерел із цією цифрою знайти не вдалося].

Найболючіше просідання б'є по регіонах. Як заявив Силуанов наприкінці квітня — цитата чиновника, яку наводить The Moscow Times, — регіональний дефіцит зріс зі звичних 200–300 млрд рублів до 1,5 трлн у 2025-му, а в 2026-му може сягнути 1,9 трлн. Регіональний борг — 3,5 трлн рублів, максимум за 15 років. Найгірше в Комі (податок на прибуток впав на 50%), Оренбуржжі (-40%) і на Ямалі (-38%). У лютому в десяти регіонах учителям затримували зарплату. А за опитуваннями, які згадує The Moscow Times, 56% росіян у 2026-му говорять про погіршення рівня життя — максимум за двадцять років, і це дані соціологів, а не оцінка редакції.

Що це означає

Ключову ставку ЦБ знижує — з піку в 21% у жовтні 2024-го до 14% на 24 липня 2026-го, десяте зниження поспіль. Формально гроші дешевшають. Але реальна вартість грошей для держави — не 14%, а понад 16,5%: саме під такий відсоток у Мінфіну ще готові купувати борг. Інфляція при цьому не переможена: 5,9% на 20 липня, прогноз ЦБ на кінець року переглянуто вгору, до 6–7%, зростання економіки обіцяють на рівні 0–1% — стагнація в розпал війни, яку пропаганда називає «підйомом ВПК».

А ззовні тиснуть санкції. За неповний рік Британія додала до свого списку банк «Озон» (18-те місце серед російських банків, активи 900 млрд рублів), шість банків дрібніших, шість танкерів «тіньового флоту» та судноуправлінську компанію з Індії — загалом із 2022 року Лондон обклав санкціями понад 3400 фізосіб, компаній і суден. Кожне нове ім'я в санкційному списку — це ще один танкер, банк або судноуправлінська компанія, яким складніше знайти партнерів для обходу обмежень, а отже, ще один рубль, недоотриманий бюджетом.

Ось і весь баланс на серпень 2026 року. Подушки немає — є діра, яку латають позиками у власних держбанків під розписки, які більше ніхто з власної волі не купує. ПДВ платить бабуся в черзі за хлібом, а не полковник, який розпоряджається засекреченим рядком бюджету. І поки в Кремлі обирають між скороченням шкільних сніданків у Комі та скороченням витрат на нову партію «Іскандерів», вибір — можна навіть не перевіряти за відкритими джерелами — вже зроблено.