Мобілізація, якої немає: облави, реєстр і електронна повістка

У серпні 2025-го жителю Тверської області прийшло повідомлення одразу у двох місцях: на телефон СМС-кою і в особистий кабінет на «Госуслугах». Повістка. Електронна. Юрист Артем Клига з «Руху свідомих відмовників» назвав це першим підтвердженим випадком роботи електронного реєстру повісток у регіонах. Через сім днів після публікації повістка вважається врученою автоматично — незалежно від того, відкривав людина «Госуслуги» чи ні. Через двадцять днів після цього — якщо не з'явився — заборона на виїзд, на реєстрацію автомобіля, на кредит, на права.

Це не мобілізація. Формально. Указ Путіна №647 від 21 вересня 2022 року ніхто не скасовував — але ним давно не користуються. Замість нього — реєстр, штраф, СМС. Тисяча дрібних примусів замість одного великого. Так тихіше. І так майже неможливо порахувати, скільки людей зрештою відправили на фронт не за указом, а просто тому, що в них скінчилися варіанти.

Рік по тому, у березні 2026-го, житель Калінінграда отримав уже весь пакет санкцій за ігнорування повістки. У червні жителю Красноярська відмовили в реєстрації продажу квартири — через відмітку в реєстрі. У квітні призовника вперше не випустили через кордон з Білоруссю. Система, яку збирали після провалу мобілізації 2022 року, нарешті запрацювала. Просто три роки по тому і не під тією назвою.

Реєстр, який нарешті запрацював

Реєстр військового обліку мав запрацювати ще до 31 жовтня 2024 року — за прямим дорученням уряду. Не запрацював. Тестувався з вересня 2024-го у трьох регіонах, статус тестового зняли лише у травні 2025-го. Перші повідомлення пішли жителям Татарстану, Мордовії, Магаданської та Сахалінської областей, Ямало-Ненецького округу — з липня 2025-го. Наприкінці того ж літа, за словами юриста Артема Клиги, реєстр «фактично почав працювати» вже по всій країні.

Механізм простий і саме цим особливо неприємний. Повістка з'являється на «Госуслугах» — і через сім днів вважається врученою автоматично, навіть якщо її ніхто не відкривав. Не з'явився до військкомату за двадцять днів — закрито виїзд, заморожені угоди з нерухомістю, не можна отримати чи оновити права, оформити самозайнятість, взяти кредит. У виписках при цьому систематично немає даних про відстрочки та звільнення: до реєстру потрапляють і ті, кому раніше офіційно відмовляли у призові за станом здоров'я.

У липні 2026-го Держдума ухвалила закон, який журналісти прозвали «законом про громадянську смерть» — уже не про військовий облік прямо, а про тих, хто виїхав, і засуджених: заморозка рахунків, заборона угод з майном, неможливість отримати паспорт чи консульську послугу. Юрист Максим Оленічев радить тим, хто не потрапив до реєстру, поквапитися — перевести майно, отримати апостиль, оформити другий закордонний паспорт. Принцип той самий: не указ, а бюрократична пастка, яка захлопується повільно і майже не оскаржується.

Спортзал, мечеть, гуртожиток: облава як метод

30 березня 2025 року у фітнес-клубі Spirit Fitness на південному сході Москви людей поклали обличчям у підлогу, розділили за «національною ознакою» і зажадали паспорти. Через два дні — повтор в іншій філії. За місяць облави пройшли в Москві, Петербурзі, Іркутську та Єкатеринбурзі: ринок у Хімках, чайхана при мечеті в Іркутську, будівельний ринок в Єкатеринбурзі. Правозахисниця Валентина Чупик оцінює: близько третини затриманих мігрантів депортують саме за відмову підписати контракт.

25 лютого 2025-го в Петербурзі на Сінній площі ОМОН перевірив документи приблизно у ста людей, 22 відправили до військкоматів «за силової підтримки». В центрах тимчасового тримання іноземних громадян умови жорсткі: за словами адвоката, людей позбавляють їжі та води — «підпишеш що завгодно, аби лиш вийти». Конвеєр простий: центр тимчасового тримання іноземних громадян — загроза депортації — контракт.

У Пензі навесні та влітку 2026-го рахунок затримань, за словами правозахисника, пішов «на сотні повідомлень на місяць». Людей зупиняли на вулицях Жовтневого та Залізничного районів, у Кам'янці, Зарічному, Кузнецьку — дорогою з роботи — і везли до військкомату на Складській, 19. Серед затриманих — 53-річний чоловік із хворим серцем, люди з онкологією, громадяни, яких викликали формально «звірити дані». 19 червня пензенське МВС заявило, що повідомлення про рейди «не відповідають дійсності», а поліція лише допомагає виявляти тих, хто не перебуває на військовому обліку. Родичі затриманих писали Бастрикіну і Путіну. Відповідей не отримали — принаймні позитивних.

Громадянство в обмін на тіло

Український проєкт «Хочу жити» нарахував щонайменше 360 громадян Киргизстану, які воювали на боці Росії. Наймолодшому було 18, найстаршому — 63. Щонайменше 38 загинули. Найкоротший шлях від підпису під контрактом до смерті — дванадцять днів. Юрист Мірлан Токтобеков ділить завербованих на три категорії: тих, хто піддався пропаганді, тих, хто свідомо ризикує заради грошей, і просто обманутих обіцянкою «високооплачуваної роботи далеко від бойових дій».

Схема з новими громадянами РФ працює інакше, але не менш грубо. За даними розслідування «Радіо Свобода», близько сотні нещодавно натуралізованих мігрантів з країн СНД були викликані до військкоматів Петербурга — понад двадцять отримали ультиматум: контракт або депортація з позбавленням громадянства. Правозахисник, якого цитує видання, формулює це без манівців: за його словами, вибору фактично не залишають — або контракт, або позбавлення громадянства і депортація. 19-річний студент з Одінцова Артем, уродженець Узбекистану, відмовився — і отримав відмову у продовженні виду на проживання, хоча йому лишався рік навчання. З початку 2025 року, за словами правозахисниці Олени, вона допомогла щонайменше 176 мігрантам уникнути незаконної депортації за цією схемою — крапля на тлі масштабу, який ніхто точно не виміряв.

Гроші замість указу: тюрми і суми

Формальний указ не знадобився ще й тому, що знайшли заміну дешевшу за політичні ризики — гроші і в'язнів. За підрахунками «Медіазони» та Бі-бі-сі, з колоній у 2022 році, ще за Пригожина, завербували 48 366 осіб. Українська розвідка оцінює загальну кількість вихідців із в'язниць на кінець 2024 року у 140–180 тисяч — це оцінка сторони конфлікту, не факт, але порядок цифр показовий. За даними «Медіазони» на середину липня 2026-го, за війну загинули не менше ніж 26 069 колишніх ув'язнених; у боях за Бахмут вони становили понад 17 тисяч із 19 500 загиблих, причому половина — у перші три місяці.

З грошима все наочніше. До липня 2026-го в Дагестані одноразова виплата за контракт сягала 3,6–4,1 млн рублів, до кінця серпня доходила й до 4,5 млн. У Ставропільському краї — 3,5 млн, у Карачаєво-Черкесії — 3,1 млн, а в Інгушетії та Чечні — чомусь лише 400 тисяч. У Самарській області в січні 2025-го зафіксували рекорд по країні — 4 млн, але з застереженням: нових контрактників звідти одразу направляли в штурмові загони. У Москві регіональна частина виплати становила 1,9 млн, а мерія заявляла, що підвищувати її не має наміру — охочих вистачає. Марій Ел підняла виплату до 2,5 млн з 1 січня 2026-го, хоча роком раніше її ж знижували до 400 тисяч. Башкортостан підняв виплати на початку 2026-го на тлі дефіциту бюджету — один дефіцит закривають іншим. Координатор «Громадянин і армія» Сергій Кривенко називає обіцянки служби в тилу і демобілізації через рік обманом: контракт воєнного часу безстроковий, а резервні посади — «димова завіса».

Строковики під Курськом і стаття, яку бояться називати

Про призовників біля кордону воліють не говорити вголос, але цифри пробиваються. Спільне розслідування «Вьорстки» та «Важних історій», опубліковане 13 серпня 2026 року — через два роки збору імен, — встановило: щонайменше 77 російських строковиків загинули в Курській області у серпні 2024-го, коли ЗСУ провели транскордонну операцію. Ще понад 30 значаться зниклими безвісти. Строковики почали прибувати на кордон з кінця березня 2024-го і на окремих позиціях — під Суджею, в Ніколаєво-Дар'їно, Свердликово, Олешні — становили від 50 до 85% особового складу. Формально їх не мають кидати в бій без згоди. Як цю згоду отримували — питання, якого російські відомства не ставлять.

З дезертирством те саме: цифри є, але їх дедалі важче дістати. За даними «Медіазони» на травень 2025 року, до судів надійшло 20 662 справи про відмову від військової служби, з них 18 159 — за статтею 337 КК РФ, самовільне залишення частини. «Важливі історії» нарахували у двох зведених списках 49 001 унікальний запис військовослужбовців, оголошених дезертирами або в статусі «СЗЧ», на кінець 2024 року — з них лише близько 300 пізніше відзначили як загиблих, полонених або зниклих, тобто переважна більшість просто пішли і живі. З 2026 року Судовий департамент при Верховному суді обмежив доступ до значної частини судової статистики — свіжі зведені цифри рахувати майже нема з чого. Український проєкт Frontelligence Insight оцінює, що дезертирство у 2025 році подвоїлося: щонайменше 70 тисяч людей залишили підрозділи — оцінка сторони конфлікту, не вирок суду, але вона лягає на ту саму картину.

Указ, якого ніхто не скасовував

28 жовтня 2022-го російська влада заявила, що мобілізація завершена. Окремого указу про її завершення Путін так і не підписав — юрист Павло Чиков ще тоді пояснював чому: закон дає президенту право оголосити мобілізацію указом, але механізму її офіційного завершення в законі просто немає. Формально указ №647 діє й донині. У липні 2026-го Росгвардія готувалася заздалегідь, за новими правилами цивільної оборони, до «загроз у період мобілізації, воєнного стану і воєнного часу», розширивши список тих, кого евакуюватимуть, — тепер включаючи військовослужбовців. Готуються, судячи з усього, не для галочки: правила пишуться під сценарій, у якому нинішніх інструментів — реєстру, облав, грошей — може не вистачити.

Тим часом рахунок продовжує йти не на користь системи. За розрахунками, про які писало «Радіо Свобода», Росія втрачає солдатів швидше, ніж вербує, — колонії, реєстр, облави і рекордні регіональні виплати разом не закривають розрив між втратами на фронті й притоком нових контрактників, а указ на цей випадок уже підписаний. Просто чекає свого часу, ніким формально не скасований, — там само, де вирішили: цифри краще не оголошувати, а збирати по одній, у спортзалі, в гуртожитку, у приймальному покої військкомату, куди людину привезли «звірити дані».